Техніка в’язання туристичних вузлів та їх призначення

Вузли для зв’язування мотузок. Потреба в цих вузлах виникає, коли є необхідність доточити коротку мотузку, зав’язати петлю навколо опори, зв’язати два кінці мотузки, щоб не заважали тощо. Майже всі вузли для того, щоб не розв’язувалися (мотузки не вислизнули), застосовуються разом з контрольними вузлами, які в’яжуть по обидва боки від основного. Згідно з Правилами змагань з спортивного туризму контрольні вузли треба в’язати не далі як 5 см від основного вузла, вільний кінець мотузки не повинен бути коротшим 5 см.

 

Прямий вузол (рис. 3.8)
в’яжеться дуже швидко та не потребує особливих зусиль, але коли мотузки навантажуються, то він сильно затягується і потребує багато часу для розв’язання. Тому для мотузок, які підлягають великому навантаженню його використовувати недоцільно.

Рис. 3.8. Прямий вузол: а – прямий вузол з контрольними
вузлами, б, в – неправильно зв’ язаний вузол

Деякі туристи пропонують всередину вузла встромляти палицю, щоб потім, зламавши її, легше розв’язати вузол, але не завжди цей захід допомагає, крім того, палиця може заважати виконувати певні дії (просмикнути вузол через карабін).

Для зав’язування прямого вузла необхідно два кінці мотузок схрестити (припустимо правий на лівий) і зав’язати; знову схрестити вільні кінці (тепер лівий на правий) і зав’язати. Правильно зав’язаний прямий вузол нагадує дві петлі, що утримують одна одну (рис. 3.8).

Ткацький вузол

також використовується для зв’язування мотузок однакової товщини, на які не діють великі навантаження. Школярі інколи називають цей вузол “чотири контрольні”. Так, зав’язавши два контрольні вузли однією мотузкою навколо іншої і навпаки – ми отримаємо ткацький вузол (рис. 3.9).

Рис. 3.9. Ткацький вузол а, б – етапи в’язання


Зустрічний вузол

за своєю формою нагадує звичайний контрольний вузол, виконаний здвоєною мотузкою. Але різниця в тому, що навантаження діє на кінці мотузки, що “виходять” з різних сторін від основного вузла. Для того, щоб зав’язати зустрічний вузол, треба спочатку зав’язати контрольний вузол на одній мотузці. Потім кінець другої мотузки просмикується через контрольний немов назустріч кінцю першої, повністю повторюючи всі його вигини і укладається паралельно один одному (рис. 3.10).

Рис. 3.10. Зустрічний вузол


Грейпвайн

подібний до ткацького і відрізняється лише тим, що при в’язанні контрольних вузлів мотузка двічі обвиває одна одну, а не один, раз як у ткацькому, і кількість цих вузлів лише 2 (рис.3.11).

Рис. 3.11. Вузол “грейпвайн”

В умовах походу виникає необхідність перекинути мотузку через перешкоду-річку, прірву, глибокий яр тощо. Звичайно, це зробити легше допоміжною мотузкою, а потім, прив’язавши до неї основну, організовувати переправу. Для зв’язування мотузок різної товщини, як вже вказувалося, застосовуються вузли брамшкотовий (рис. 3.12. б) та академічний (рис. 3.13). Ці вузли надійні, добре тримають мотузки і легко розв’язуються. При в’язанні цих вузлів петля формується із товстішої мотузки і обв’язується тоншою, правильно формуючи малюнок вузла.

Рис. 3.12. Брамшкотовий вузол: а – в ‘язання вузла, б – навантажений вузол

Для в’язання брамшкотового вузла необхідно зробити петлю з основної мотузки. Допоміжну мотузку продівають через цю петлю, утворюють невелику петлю, через яку двічі просмикується її кінець, накручений навколо петлі основної мотузки (рис. 3.12 а). Для запобігання розв’язування на кінцях обох мотузок в’яжуться контрольні вузли.
Техніка в’язання академічного вузла нагадує техніку в’язання прямого одним кінцем. Основна мотузка утворює петлю, а допоміжна просмикується через неї, двічі обкручується і виймається з петлі основної мотузки (рис. 3.13). Треба слідкувати за тим, щоб кінці допоміжної мотузки виходили з однієї сторони петлі основної мотузки.

Рис. 3.13. Академічний вузол

Вузли петель.

Призначення цих вузлів – утворення петлі, яку можна використовувати для прикріплення карабіну. Усі петлі, крім серединного провідника, використовуються при навантажені петля – мотузка, і тому не можна навантажувати обидва кінці мотузки в різні сторони, що виходять з вузла.

Рис. 3.14. Вузол “провідник”: а – в’язання петлею, б – в ‘язання одним кінцем

Вузол “провідник” (рис. 3.14) в’яжеться двома способами – петлею та одним кінцем. Зав’язати петлею дуже просто: достатньо скласти петлею кінець мотузки і нею зав’язується звичайний вузол як “контрольний” (рис. 3.14. а). Найбільша складність при в’язані таким способом полягає у дотриманні умови, щоб мотузки у вузлі не перехрещувалися.

В’язання вузла “провідник” одним кінцем (рис. 3.14. б) нагадує в’язання зустрічного вузла. Для цього зав’язується контрольний вузол, кінець мотузки перекидається навколо опори і просмикується через вузол назустріч, паралельно дублюючи всі вигини контрольного. Незалежно від способув’язання, вузол “провідник” обов’язково потребує наявності контрольного вузла на короткому кінці мотузки.

Для підвищення безпеки та надійності, коли здійснюється підйом або спуск по крутому схилу, при транспортуванні потерпілого, при організації пункту страхування окремих ділянок (підйом + траверс) тощо застосовується вузол “подвійний провідник”, або “заячі вушка”. Техніка в’язання його полягає у наступному. Мотузка складається петлею та на відстані від краю петлі не менше 20 см починаємо в’язати контрольний вузол, але не просмикуємо саму петлю через вузол (рис. 3.15 а). Отримуємо вузол “обманка” (якщо потягнути за петлю – він розв’яжеться), яка складається з подвійної петлі з одного боку від вузла та одинарної петлі й двох кінців мотузки з іншого (рис. 3.156). Розправляємо витки мотузки у вузлі і трохи затягуємо його. Одинарну петлю накидаємо на подвійну (рис. 3.10. в) так, щоб вона опинилася нижче контрольного вузла, і за допомогою подвійної петлі затягуємо вузол. В результаті отримуємо вузол “подвійний провідник” (рис. 3.15 г).

Рис. 3.15. Подвійний провідник, а-г – етапи в’язання

Вузол “серединний провідник” (австрійський провідник) застосовується в тому випадку, коли необхідно жорстко приєднати середню частину мотузки, яка навантажується з двох боків. Для зав’язування цього вузла необхідно петлю мотузки двічі обкрутити навколо себе. Розкладаємо на площині мотузку так, щоб отримати рисунок, що нагадує цифру “8″ в стороні від кінців мотузки, що навантажуються в різні боки (рис. 3.16. а). Потім кінець петлі обгортаємо навколо дальнього перехрестя і затягуємо вузол (рис. 3.16. б, в).

Рис. 3.16. Серединний провідник (австрійський провідник)

Призначення вузла “провідник вісімка” таке саме, як і вузла провідник. Різниця полягає у тому, що він менше затягується і не потребує контрольного вузла на кінцях мотузки. При зав’язуванні вузла “вісімка” треба складену петлю обкрутити навколо обох кінців та, зробивши повний оберт, просмикнути через утворену подвійну петлю. Коли вузол правильно зав’язаний, він своєю формою нагадує цифру “8″ (рис. 3.17).

Рис. 3.17. Провідник “вісімка”

Вузли для прив’язування до опори.

Ці вузли використовуються, щоб прикріпити мотузку до опори (дерева, каменю, скелі). Петлі, отримані ними, на відміну від вузлів петель затягуються. Тому їх ні в якому разі не можна використовувати для обв’язки людини. Виняток складає вузол “булінь”, який не затягується, легко розв’язується і може використовуватися для створення грудної обв’язки.

Для зав’язування вузла “удавка” кінець мотузки обмотують навколо опори, перекидають через кінець, що буде навантажуватися, і не менше трьох разів обмотують навколо самої мотузки (рис. 3.18). При навантаженні мотузка сама себе притискує до опори і за рахунок тертя не має змоги розпуститися. Щоб уникнути вислизування, на вільному кінці мотузки в’яжеться контрольний вузол.

Рис. 3.18. Вузол “удавка”

Перед зав’язуванням карабінної “удавки” необхідно зав’язати петлю “провідника” (краще “вісімку”), пристебнути до неї карабін і, обвівши цю систему навколо опори, знов пристебнути карабін до мотузки, яка навантажується (рис. 3.19).

Рис. 3.19. Карабінна “удавка”

Вузол “кренцеля”

має аналогічне застосування, як вузли “удавка” та “карабінна удавка”. Але цей вузол може бути розв’язаний навіть при навантаженій мотузці на відміну від попередніх. При зав’язуванні вузла необхідно обвести мотузку навколо опори, перекинути через кінець мотузки, що буде навантажуватися, знов обвести навколо опори, тільки тепер у зворотному напрямку, і зав’язати контрольний вузол навколо кінця мотузки, що навантажується (рис. 3.20).

Рис. 3.20. Вузол “кренцель”

Назва “король вузлів” недарма присвоєна вузлу “булінь”. Відносна простота його в’язання та можливість розв’язання, як би він не був затягнутим, підтверджує таку назву. Крім того, якщо величина петлі, отримана іншими вузлами, не може регулюватися, то при в’язанні буліня ми можемо відрегулювати величину петлі, що дозволяє використовувати цей вузол при створенні грудної обв’язки (за браком альпіністського поясу).

Рис. 3.21. Вузол “булінь”

При в’язанні буліня необхідно визначити приблизну величину петлі, що нам потрібна. На кінці мотузки, який буде навантажуватися, в’яжеться “обманка” таким чином, щоб цим кінцем вона висмикувалась. В утворену петлю просмикується короткий кінець мотузки настільки, наскільки потрібно залишити величину петлі. Потім навантажується довгий кінець мотузки так, щоб “обманка” вивернулася. Після цього коротким кінцем зав’язуємо контрольний вузол (рис. 3.21).

Допоміжні вузли.

Кожен з цих вузлів має своє призначення і особливості, але в основному вони допомагають прикріпити мотузку до опори, чи самої мотузки.

Вузол “стремено”

застосовується для в’язання транспортувальних пристроїв, якщо треба підніматися по мотузці, яка вільно звисає. У цьому разі утворюють петлю з вузлом “стремено”, яке надягається на ногу, інший край якої закріплюється у пристрої “кулачки”, “жумари” тощо.

Місце, де треба зав’язати стремено, беруть обома руками на відстані 30-35 см так, щоб між руками мотузка була горизонтальна, а кінці її вільно звисали донизу. Починаємо повертати мотузку в обох руках в одну сторону (за або проти руху годинникової стрілки). Отримаємо дві петлі, створені горизонтальною частиною мотузки і звисаючими кінцями. Тепер ці петлі треба сполучити (не розвертаючи) таким чином, як показано на рисунку 3.22. При навантаженні на петлю вона не повинна затягуватися.

Рис. 3.22. Вузол “стремено”

При підйомах та спусках по схилах крутістю 30° – 40° організовується страхування за допомогою закріпленої зверху мотузки, до якої кожен турист прикріплюється за допомогою допоміжної мотузки, якою в’яжеться вузол “схоплюючий”. Цей вузол, коли не навантажений, легко переміщується вздовж основної мотузки, але при зриві (падінні) людини він затягується і не рухається відносно основної (рис. 3.23). Рекомендується для в’язання схоплюючого вузла використовувати петлю “прусика” з допоміжної мотузки діаметром 6 мм, основна мотузка повинна бути нежорсткою (зледенілою).

Рис. 3.23.

Вузол “схоплюючий”

можна зав’язувати двома способами: петлею (рис. 3.24. а) та одним кінцем (рис.3.24.б). При зав’язуванні вузла першим способом кінець допоміжної мотузки перекидається через основну мотузку, двічі обкручується, заводиться навколо відтяжки, створюючи петлю, знову двічі обкручується навколо основної мотузки з іншої сторони через створену петлю.

Рис. 3.24. Вузол “схоплюючий”. В’язання вузла: а – петлею, б – одним кінцем

Другий спосіб, як правило, застосовується при використанні петлі “прусика”. Прусик – це допоміжна мотузка довжиною 2-2,5 м, кінці якої зв’язані вузлом зустрічний і збоку від зустрічного зав’язаний подвійний провідник. Частиною петлі, що проти подвійного провідника, робимо два оберти навколо основної мотузки, кожного разу пропускаючи через створену петлю весь “прусик”. При в’язані вузла необхідно дотримуватися наступних вимог: витки допоміжної мотузки навколо основної повинні бути паралельними, не перехрещувати один одного; обидва кінці петлі, що виходять з вузла, повинні мати однакову довжину, тобто навантажуватися рівномірно.

Вузол “австрійський схоплюючий”,

або несиметричний схоплюючий, в’яжеться наступним чином: петля “прусика” обмотується навколо основної мотузки не менше трьох разів і після цього пропускається через початкову петельку (рис. 3.25).

Рис. 3.25. Вузол “австрійський схоплюючий”

Що стосується вузла “Бахмана”,

то технікою в’язання він нагадує “австрійський схоплюючий” (рис. 3.26). Пристібається у карабін петля “прусика”, яка обмотується не менше трьох разів навколо основної мотузки і через карабін. Останні вузли застосовуються на жорстких, мокрих, зледенілих мотузках.

Рис. 3.26. Вузол “Бахмана”

Таким чином, ми розглянули призначення та техніку в’язання основних вузлів, що застосовуються у туризмі. Звичайно, існує ще велика кількість вузлів, але за допомогою запропонованих можна виконати всі дії щодо організації страхування та самострахування туристів в процесі подолання перешкод у поході чи на змаганнях.

Контрольні запитання

  1.  Яке спеціальне спорядження для спортивного туризму вам відоме?
  2.  Опишіть, які мотузки використовуються у туризмі, та перерахуйте основні вимоги до них.
  3. Які бувають карабіни та для чого вони призначені?
  4.  Дайте класифікацію основних вузлів у спортивному туризмі.
  5.  Назвіть вимоги, які ставляться до зав’язування вузлів.
  6. Який вузол називають “король вузлів” і чому?
  7. Яку функцію виконують схоплюючі вузли?
  8. Які спільні і відмінні риси мають вузли “удавка”, “карабінна удавка” та “кренцель”?
  9.  Якими вузлами можна зв’язати мотузки різного діаметру?
  10.  Які вузли можна в’язати кількома способами?
  11.  Які види петельних вузлів ви знаєте і в яких випадках вони застосовуються?
  12.  Що таке страхувальні системи?
  13.  Які вимоги до страхувальних систем існують у туризмі?
  14.  Назвіть способи блокування страхувальних систем.
  15.  На яких етапах учасник змагань повинен бути в рукавицях?
  16.  Які вимоги висуваються до одягу спортсмена під час змагань?
  17.  Які бувають гальмівні пристрої та які функції вони виконують?